на Урал - II. поїздом і літаком. листопад 2008.

Вже і весна повним ходом, а я все одно напишу про зиму. Бо обіцянка -- не цяцянка. Хоч за календарем всі права тоді ще належали осені, але снігу вже трохи насипало, то мабуть можна сказати, шо було то все взимку. Особливо якщо дуже хочеться.

То була друга поїздка до столиці Уралу. Вдруге Україна проводжала снігом. Але всім відомо, якщо подія повторюється двічі поспіль, то це лише випадковість.

Маршрут обрано випробуваний: потяг з Києва до Москви, далі літак з Домодєдово в Кольцово (аеропорт Єкатеринбургу). Час відправлення з Києва: восьма вечора (msk-1). Час прибуття на Київський вокзал Москви: пів на сьому ранку (msk). Пара зупинок московським метро по кільцевій дорозі до Павелецького вокзалу. Хвилин сорок аероекспресом і ось воно -- Домодєдово. Десь біля одинадцятої в небо над Москвою здіймається літак за рейсом до Єкатеринбургу.

Небо так само прекрасне як і минулого разу. Білі пухнасті хмари поблискують золотом в сонячному сяйві -- як і має бути на небі.


Після зльоту літак розвернувся від сонця і через ілюмінатор на хмарах можна було спострерігати власну тінь літака і спектр сонячного світла (веселку) навколо неї. Веселка -- то результат заломлення сонячних променів по краям літака.

Задача: чому веселка кругла, а не в формі літака?

веселка десь поруч

Висота польоту -- майже 11 тисяч кілометрів. Температура за бортом -- десь мінус 50 градусів за Цельсієм. Скло ілюмінатора поступово вкривається інієм. На фотці нижче, біля правого нижнього краю можна розгледіти все ту ж веселку. В тому кадрі вона опинилася випадково, помітив її коли перебирав фотки. В небі ж, веселка була помічена вже при зниженні на посадку перед самим зануренням в хмари (фотка вище).



Політ завершився десь о третій годині по обіді за уральським часом (msk+2). Якраз встигли до заходу Сонця.





Всього в дорозі: 16 годин -- ніч і пів-дня.

Снігу в Єкатеринбурзі обмаль -- мабуть то таки було наприкінці осені.